«Червоний князь». Маловідома постать в історії України


Червоний князь: монографія / Тимоті Снайдер. – Київ: Грані-Т, 2011. – 296 с.
 
Ще одна книга американського історика, професора Єльського університету Тимоті Снайдера. Як видається «Червоний князь» дещо поступається «Кривавим землям», який хронологічно був написаний раніше. Вже з прочитання перших сторінок «Червоного князя» виникає асоціація з книгоюспогадів матері митрополита Андрея Софії Фредро «Молодість і покликання отця Романа Шептицького».В обох книгах описана сімейна драма аристократичних сімей міжвоєнного періоду, яких розділила любов до ворогуючих націй. І в обох випадках це були Україна і Польща.
 
«Червоний князь» розповідає історію життя ерцгерцога Габсбурської династії Австро-Угорської імперії під кінець майже сімдесятирічного періоду правління цісаря Франца-Йосифа (1830-1916). Головною дійовою особою книги є Вільгельм фон Габсбург (1895-1948) — наймолодший син іншого ерцгерцога Карла-Штефана фон Габсбурга (1860-1933). Саме батько заклав основи майбутньої сімейної драми, коли постановив за основну мету свого життя започаткувати польську гілку Габсбурської династії. Це був час, коли Австро-Угорська імперія тріщала по швах від численних масових рухів за національне відродження та незалежність, а історія шістсотлітнього правління Габсбурської монархії добігала свого кінця.
 
Будуючи далекосяжні політичні плани, Штефан вирішив обрати об’єктом своїх королівських амбіцій Польщу, з якою його єднали лише родинні маєтки дядька Альбрехта у Галичині, який став його опікуном після смерті батька. Хоча як і усі його предки до нього Штефан виховувався на узбережжі Адріатичного моря та у Відні, проте своїх дітей він вирішив готувати з усвідомленням їхнього королівського майбутнього. Саме тому одного сина він назвав Лео-Карл-Марія-Кирило-Мефодій, який мав стати королем Сербії (яку ще потрібно було завоювати), а іншого – Вільгельмом, який мав стати родоначальником польської гілки. З цією метою він також обвінчав своїх дочок з двома найбільшими польськими аристократичними родинами – Радзивілами та Чорторийськими. Залишилося лише зачекати заки підросте Вільгельм.
 
Вільгельм досяг повноліття у 1913, за рік до початку Першої світової війни, проте свій майбутній шлях обрав самостійно. Розпочавши військову службу у лавах австрійської армії у Галичині він у ранзі молодшого лейтенанта командував українським підрозділом, майбутнім Українським Легіоном (Українських Січових Стрільців). Ще змалку Вільгельм полюбив українських селян та легенди про подвиги козаків попри те, що у польському середовищі, у якому він зростав, не було місця для української самобутності. Саме тому поряд з німецькою, італійською, французькою, англійською та польською мовами він вивчи також і українську. Вільгельм не поділяв батькових поглядів на польський націоналізм та симпатизував ідеям соціалізму, які у цей час полонили Європу. Крім цього він не приховував своїх планів посісти трон Українського Князівства у складі Австро-Угорської імперії, започаткувавши українську гілку Габсбурської династії. Через це недруги прозвали Вільгельма Червоним князем, вказуючи на його український націоналізм лівого (соціалістичного) толку. Сам Вільгельм любив ходити у вишиванці і називав себе на український манер – Василь Вишиваний.
 
Історія життя Вільгельма була сповнена романтизму, а тому читаючи «Червоного князя» часом видається, що перед тобою пригодницький роман. Цілеспрямованість, відчайдушність, а часом безрозсудливість, наївність та приреченість його ідей та вчинків – розкіш, яку собі міг дозволити представник вищого монархічного класу. Проте усі його сподівання на об’єднання та утворення незалежної України за його життя зазнали краху. Спочатку це були УНР, ЗУНР, Гетьманат та Директорія, поразка яких назавжди розсварила Вільгельма з батьком Штефаном. Розпад Австро-Угорської імперії та падіння Габсбурської монархії змушує його переїхати спершу до Мадриду, а пізніше – до Парижу. Тут він з головою поринає у принади богемного життя, з усіма його надмірностями. Разом з тим він підтримує тісну співпрацю з українською аристократією та інтелігенцією, німецькими військовими та дипломатами, а також з ОУН щодо способів боротьби за українську державність. Проте паризький періоди життя Вільгельма закінчився у 1935 році гучним скандалом та судовим переслідуванням щодо фінансового шантажу, яке підлаштували його недавні друзі. Він утікає до Відня, де проведе останні тринадцять років свого життя.
 
Тут Вільгельма зрікається Габсбурська династія, він засновує український Орден Святого Юра та починає симпатизувати політиці Гітлера. За умов наростання радянської загрози націонал-соціалізм видається єдиним спроможним дати відсіч комунізму. Він вірить у те, що в результаті падіння режиму Сталіна та завоювання німцями Української РСР Гітлер дозволить йому проголосити Українське князівство. Проте на момент німецько-радянської війни Червоний князь в черговий раз розчаровується у своїх симпатіях і починає працювати на західних союзників (британські та французькі спецслужби). Із завершенням Другої світової війни радянська армія окупує Австрію, а СМЕРШ проводить зачистку ідеологічних ворогів. 26 серпня 1947 року Вільгельма заарештовано та транзитом через Львів перевезено до Києва. Після річного ув’язнення Василь Вишиваний помирає від туберкульозу. Разом із Вільгельмом, здавалося, загинула і певна українська мрія.
 
«Червоний князь» закінчується стрімким переходом від повоєнної Європи та початком Холодної війни до падіння Берлінського муру, розпаду Радянського Союзу, проголошенням незалежності України та так званою Помаранчевою революцією. Ця частина видається єдиною слабкою стороною книги, адже розгортання напруженої сюжетної лінії нічим не зобов’язує автора шукати прив’язки до сьогодення, крім хіба що власної наперед заданої цілі.
 
У процесі прочитання книги українського читача не полишатиме думка про те, чому історична постать, яка на думку американця Снайдера, стала втіленням боротьби українського народу за незалежність у новітній історії України йому абсолютно не знайома. Чи ми погано вивчали історію у школі? Можливо, у нас не фахові вчителі? А чи нікудишня навчальна програма? А можливо усе це плід фантазії автора? Прочитавши «Червоного князя» кожен читач зможе дати власну відповідь або поставити власні запитання.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте